• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• На допомогу класоводам
• Вих.год."Люби і знай свій рідний край"(Голоборода Ір.М.)

Виховна година, проведена в 1 класі вчителем початкових класів

Голобородою Іриною Миколаївною

Тема: «Люби і знай свій рідний край. Заочна подорож до Кам’янки»

Мета: поглибити інтерес до історії рідного краю, ознайомити з видатними місцями Кам’янки, розвивати цікавість до історії, виховувати любов до рідного краю, бажання більше знати про нього.

Обладнання: глобус, ілюстрації прапора і герба Кам’янки, фотографії пам’ятних та історичних місць Кам’янки, портрет О.С. Пушкіна, П.І.Чайковського, О.А.Захаренка.

Хід заняття

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини,

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина!

-Діти, погляньте на модель нашої планети – глобус. На ньому зображено материки і океани. Материків тільки шість, але на кожному з них є багато різних країн, в яких живуть люди. Людей дуже багато і всі вони не схожі один на одного. Вони відрізняються і кольором шкіри, і розрізом очей, говорять різними мовами, у кожного з них своя культура, побут і звичаї. І та країна, в якій людина народилася, - це її Батьківщина, яку вона любить над усе у світі. Бо Батьківщина, як мама, її не можна купити чи випросити, вона у кожного одна і дається від народження.

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

- Як називається наша Батьківщина?

- Село, де ми живемо?

- Наш районний центр?

…Благословенна Кам’янщина. Тут все пахне хлібом, гречкою, липою, медом і яблуками. У цьому тихому краї – безмежна широчінь степу, розгаптована гаями і дібровами, перелісками і лісами. Тут задумливо вдивляються у небо голубі очі ставків, а всю цю невелику землю оперізує чарівний Тясмин – син великого Дніпра, що тріпоче між камінням або губиться десь в очеретах.

Для того, щоб по – справжньому любити рідний край, його треба добре знати. Отож, нас запрошує місто Кам’янка – невелике українське місто, що розкинулося на берегах мальовничої річки Тясмин. Воно вабить своїх гостей збереженою старовиною, тихим гомоном заклечаних у зелень вулиць і парків.

Зупинка І. Знайомство з символами Кам’янки.

Кам’янка має свій герб і прапор, які були затверджені на VІІІ сесії ІV скликання Кам’янської міської ради 16 травня 2003 року. В основу герба закладено щит зеленого кольору, обрамлений золотою каймою. По центру щита розміщений сніп жита, символ достатку та багатства, перев’язаний чорно – червоною стрічкою – знак крові, перемішаний з чорноземом. Сніп органічно переплітається з лірою – символом культурного й духовного начала. Над снопом – хрестоподібна зірка мрій. Внизу – перехрещені козацька шабля та шпага декабриста, що вказує на славне минуле міста. Герб обрамлений картушем, пурпурове тло якого символізує козацьку славу і владу. У центрі горішньої частини картуша знак родового герба Богдана Хмельницького, до складу володінь якого входила і Кам’янка. По обидва боки від нього в’ється дубове листя – символ сили і духу козацького. В нижній частині картуша постаті щитотримачів: ліворуч – декабрист в одязі офіцера Російської імперії зі шпагою у руці, а праворуч – сотник, одягнений у характерний місцевий стрій, з прапором Холодноярської республіки. Постаті щитотримачів стоять на основі у вигляді каменів, що символізують скелясті береги Тясмина. Між ними стилізоване зображення Пушкінської скелі. Під нею хвиляста синя стрічка річки Тясмин. Поверх картуша – своєрідна арка, що нагадує одну з пам’яток міста – грот, напис українською «Кам’янка»

Зупинка ІІ. Зелений будиночок.

Зелений будиночок – це пам’ятка історії і архітектури, що занесена до Державного реєстру Національного культурного надбання України. Він споруджений на початку ХІХ століття як один із флігелів садиби Давидових, що господарювали в Кам’янці. Це одноповерхова споруда з мансардою. Є невелика башточка з шатровим перекриттям та крита галерея, що примикає до будинку з півдня. Свою назву будинок отримав від переважаючого зеленого кольору. Це і зелений дах, зелені віконниці, зелена галерея. В ХІХ ст. в цьому будинку розміщувалась частина бібліотеки Давидових, більярдна і столи для ігор. Тут збиралися декабристи, деякий час навіть жив П.І. Чайковський. Зараз тут – літературно – меморіальний музей О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського.

Зупинка ІІІ. Зелений млинок.

Пам’ятка історії і архітектури, що занесена до Державного реєстру Національного культурного надбання України. Млинок побудований в 1925 році майстрами Калузької губернії – казенними селянами В. Гавриловим і Є.Дмитрієвим. Це двоповерхова споруда, яка більше нагадує башту, ніж водяний млин. Млинок не змінився з тих часів, тільки з роками наче вріс у землю і його цокольної частини майже не видно.

Зупинка ІV. Грот .

Грот побудований в кінці ХVІІІ століття як архітектурна прикраса парку садиби Давидових. Влаштований грот у схилі пагорбу. Фасад його являє собою композиції із кількох різних за розмірами просторів. В середині він являє кругле приміщення з високим зводом діаметром 7,6 м. в центрі звору отвір, що веде на поверхню. Цей отвір прикриває дерев’яна альтанка. Це було улюблене місце відпочинку сімї Давидових і їх гостей. Тут спочатку було облаштовано літню їдальню. Дещо пізніше грот втратив своє значення як місце відпочинку, а використовували як фруктовий та винний погріб. Відреставрований грот у 1982 році.

Зупинка V. Пам’ятник О.С.Пушкіну.

В парку ім. Декабристів височить бронзова постать О.С.Пушкіна, яка встановлена 1975 році. Висота пам’ятника 3 м 30 см. Автор пам’ятника В. Шатух. Відсутність постаменту створює враження, наче Пушкін тільки що вийшов прогулятися алеями парку. З 1937 по 1975 рік на місці пам’ятника був лише бюст поету. Пам’ятник О.С.Пушкіну в Кам’янці по праву можна назвати одним із найромантичніших образів в монументальній Пушкініані.

Зупинка VІ. Пам’ятник П.І. Чайковському.

Пам’ятник з бронзи встановлений в 1975 році і є однією з найкращих робіт скульптора М. Константинової та архітектора В. Гнєзділова. Великий композитор немовби на самоті з лісом, з його чарівною красою, що дають йому естетичну насолоду і творче натхнення. Саме в такі хвилини П.І. Чайковський створював у Кам’янці свої найкращі твори.

Зупинка VІІ. Школа №3.

Ця непримітна будівля тісно пов’язана з ім’ям видатного українського педагога, одного із зачинателів педагогіки співробітництва, громадського діяча, Олександра Антоновича Захаренка.

Народився великий Вчитель 2 лютого 1937 року в місті Кам’янці. Навчався О.А.Захаренко саме в школі №3. Після закінчення школи, майбутній геній педагогіки, вступив на фізико – математичний факультет Черкаського педагогічного інституту. Після його закінчення отримав призначення на роботу в с. Сахнівку Корсунь – Шевченківського району Черкаської області. До 1966 року працював вчителем математики і фізики в Сахнівській школі. А з 1966 року був призначений її директором. На цій посаді О.А.Захаренко пропрацював понад 35 років.

Зараз школа №3 насить ім’я О.А. Захаренка – «Людини з головою вченого і руками робітника». Головна мета всієї діяльності і самого життя Олександра Антоновича – створити таку школу, щоб діти зростали в ній мислячими, працьовитими, вдячними, закоханими у свій край, чутливими до краси і добра. І йому це вдалося. Разом з дітьми та їх батьками Захаренко перетворив звичайну сільську школу у школу – комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівняння з міськими школами.

Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей О.А. Захаренка стало те, що після його смерті у 2002 році Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О.А. Захаренка», а п’ять років потому Міністерство освіти і науки України заснувало медаль імені Олександра Захаренка.

Ось і ми, наслідуючи ідеї нашого видатного земляка, маємо зростати працьовитими, закоханими у свій рідний край, небайдужими до його краси, його історії. Ми вчимося бути щирими, вдячними, гордими, що живемо в такому щедрому хлібородному краї.

Багато складають пісень та віршів про Кам’янку. Пропоную прослухати один з них у читанні самого автора.

«І пам’ять Кам’янки…»

Вдихайте свіжість кам’янських садів,

Приймайте щедрість кам’янських ланів,

Слухайте пісню українську біля тину,

Що тихо лине водами Тясмину.

Пройдіть по вуличках, де зелені багато,

Де хатоньки охайно і завзято

Гостей стрічають добротою й миром,

А також і вареничками з сиром.

А як співає соловей у буйнім листі,

Красується калинонька в намисті!

Прислухайтесь до говору німого

Тих валунів, що серед степу мого.

І зрозумієте, чом нарекли місцину,

Яка стрічає, як батьки дитину.

І кам’яне ім’я дали від роду,

І стала Кам’янка, що має гарну вроду.

Щоб передати пам’ять поколінням,

Люди завжди звертались до каміння.

Бо цій землі, ой, є чого згадати,

І є про що нащадкам розказати.

Тож недарма, оправлена в каміння,

Земля тутешня, що у володіння

Королю польському давно була віддана.

А стала гетьмана Хмельницького Богдана.

Пізніше Любомирський, пан – магнат,

Продати Кам’янку Потьомкіну був рад.

Ну, а останній, намір мав завзятий:

Племінниці своїй подарувати.

Невдовзі, по закінченню війни,

Коли вертаються до матерів сини,

У Кам’янку, в маєточок хороший,

Вертається Давидов, син молодший.

Ось так нащадок, гарний вже на вроду,

Із древнього, дворянського він роду.

Очолив товариство декабристів,

Таких швидких, як річки води бистрі.

Були у Кам’янці і Пестель, і Бестужев,

Крім них ще сам Орлов та Муравйов,

Герой Волконський та Петро Чайковський,

Іван Якушкін і відомий Саша Пушкін.

Як полюбилась Кам’янка поету,

Розум і серце разом у дуеті.

У місті цім він відпочив душею,

Не раз ходив пшеничною стернею.

Ходив поет на вкраїнські гуляння,

Які тривали з вечора й до рання.

Записував пісні всі старовинні,

Відвідував всі ярмарки невпинні.

Ходив він, де росте шовкова трава,

В якій поему написав «Полтава».

І «Нереїду», як легкий дурман

Й «Поволі рідшає хмарок легкий туман…».

З любов’ю згадував поет усі ті дні.

І проросло, як зернятка, в вірші:

«Ваш тихий, милий Кам’янград

Я полишати геть не рад…».

Щорічно, цілих двадцять вісім літ,

Слав Кам’янці і свій палкий привіт,

Петро Чайковський – відомий світу геній,

Що музику творив в праці щоденній.

Це «Орлеанську діву» й «Черевички»,

Що люди слухати години маю звички.

І «Лебедине озеро» - балет,

На який часто я беру білет.

Петро Чайковський, Пушкін, декабристи

Сплели вінок із доль своїх барвистий.

Що залишиться в музиці й віршах

Й цвістиме завжди у людських серцях.

І в душах мимоволі стрепенеться,

Заграє, заясніє, розгорнеться.

У чистих водах Тясмину – ріки

Сьогодні, завтра, може й на віки.

- Цей вірш написав і вам прочитав наш гість - учень Кам’янського еколого – економічного ліцею Голобородий Сергій. Саме цей твір приніс юнакові перемогу у конкурсі «…И память Каменки любя». А нагородою за перемогу – поїздка до Євпаторії.

-Зростайте добрими, мислячими, працьовитими, любіть щиро свій рідний край, шануйте його красу, поважайте його працьовитих людей. Бо Кам’янщині є ким і чим гордитися.

-Хто хоче більше дізнатися про Кам’янку рекомендую прочитати книгу, яка присвячена 360 – річчю заснування міста «Місто на скелястих берегах Тясмину». Дякуючи творчому авторському колективу, книга містить багатий матеріал, що накопичувався століттями.

-Щасти вам, діти! Будьте гордістю нашого краю!

p

Коментарi