Виховна година, проведена у 9 класі

Голобородою Інною Миколаївною

Тема: Навчаймося доброти

Мета: продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; ознайомити учнів із взірцем добротворення О.А.Захаренком; довести до свідомості дітей, що добро й милосердя чиняться безкорисливо; викликати у дітей бажання творити добро, бути милосердними й уникати злих вчинків.

Хід заняття

Поспішайте творити добро. Духовне добро.

Воно стократ цінніше від матеріального.

О.А.Захаренко

Слово вчителя.

Доброта і милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого і немічного, порятувати хворого, захистити скривдженого.

Кажуть, що коли гаснуть зірки, їхнє світло ще довгий час можна бачити. Так і ідеї, справи, вчинки, мудрі уроки великих людей, педагогів залишаються в пам’яті оточуючих.

Ми повинні знати і пам'ятати нашого земляка, людину з великої літери – Олександра Антоновича Захаренка.

Виступ учнів.

1-й учень. Народився Олександр Антонович 2 лютого 1937 р. в місті Кам’янка Черкаської області. З 1959 року, після закінчення Черкаського педагогічного інституту, працював учителем фізики і математики, а з грудня 1966 року – директором Сахнівської середньої загальноосвітньої школи Корсунь-Шевченківського району.

2-й учень. У 1964 р. отримав звання «Відмінник народної освіти України», а в 1969 р. – «Відмінник освіти СРСР», 1974 р. – «Заслужений вчитель України», 1983 р. – «Народний вчитель СРСР».

3-й учень. У 1989 р. Захаренко О.А. був обраний членом-кореспондентом АПН СРСР, у 1993 р. – дійсним членом АПН України, у 1996 р. – іноземним членом Російської академії освіти.

4-й учень. Мав прекрасну сім’ю і люблячу дружину Віру Петрівну, інститутську однокурсницю, вчительку математики, вірного друга і порадника та двох синів Сергія та Владислава.

5-й учень.Помер 30 квітня 2002 року. Похований на сільському кладовищі в Сахнівці.

6-й учень. Трудова діяльність О. Захаренка впродовж 39 років була пов’язана з Сахнівською школою. За цей час непримітну сільську школу він підніс до рівня широко відомого навчального закладу в Україні, а сам виріс до педагога – академіка.

7-й учень. За роки директорства О. Захаренка Сахнівська сільська школа перетворилась в унікальний навчальний заклад. Він з перших своїх кроків на освітянській ниві вважав, що школа – це не просто споруда, не приміщення і навіть не класи з модерновим обладнанням і комп’ютерами. Це, передусім, – храм знань, високої моралі і необмеженої творчості вчителів та їх вихованців.

8-й учень. В Сахнівській школі були створені всі умови для високоефективного навчального процесу і оволодіння знаннями. О.А. Захаренко навчав дітей не лише читати і писати, а й думати і мріяти, втілювати ці мрії в життя, досягати поставленої мети. При цьому він завжди бачив в кожному учневі особистість і керувався в педагогічній діяльності заповітами пращурів: «Якщо не можеш нічого дати – дай волю, якщо не можеш нічим допомогти – не заважай». Саме волю створювати мрії давав педагог своїм учням. Традиції, започатковані в ті 60-70 роки продовжують своє життя і в сьогоденні Сахнівської школи. В основі педагогіки О.А. Захаренка лежить геометричний принцип – «принцип трикутника»: в основі роботи школи повинно бути три кути: «дитина» – «батьки» – «вчитель».

Слово вчителя.

« Поспішати робити добро людям»- таким було життєве кредо Олександра Антоновича. У всій його діяльності простежується турбота проте, як зробити життя радісним і щасливим для учнів, про виховання у молоді високої культури, порядності, доброзичливості, працелюбності, чуйності.

Щоб в людській душі розквітала пелюстками доброта й милосердя, треба з дитинства дотримуватися таких уроків, які розробив О.А. Захаренко:

1-й учень. Урок перший. Поспішайте творити добро. Духовне добро.

2-й учень.Урок другий. Тільки творча людина добра.

3-й учень.Урок третій. Твори добрі справи щодня, вони принесуть людям користь, а тобі приємність.

4-й учень.Урок четвертий. Добрі почуття формує лише сумлінна праця.

5-й учень.Урок п'ятий. Найкращий вихід із труднощів – творити добро іншим людям.

6-й учень.Урок шостий. Посміхайся й жартуй у складні хвилини життя. Посмішка – це ознака твоєї доброти.

7-й учень.Урок сьомий. Щасливий той, хто робить добрі справи.

8-й учень.Урок восьмий. Добрі діти – це щастя вчителя, батьків, це захищена старість кожного.

Учитель.Усе своє життя, з са­мого дитинства, людина пізнає, що таке добре, а що таке погане. Адже без доброти немає справжньої доброти серця, яку одна людина віддає іншій, неможлива ду­шевна краса.

1-й учень. І згадалась пісня ко­лискова —

Та, що гріє серце і в сльоту…

Уявилась мати чорноброва,

Що дарує людям доброту,

Що навчила нас добром ділитись,

Засівати ним лани і світ

І душею до людей світитись,

Як бузково-ніжний первоцвіт.

2-й учень. В цьому світі так мало добра,

Та воно проростає й крізь камінь,

І його захищати пора,

Щоб воно колосилось віками.

Учитель. Часточка добра, а вона запам’ятовується людині на все життя. Народна мудрість навчає:

● Думай добре, роби добро — і буде тобі добре.

● Добро робити — щастя людям творити.

● Люди добро пам’ятають до кінця свого життя.

(Творче завдання «Великодушний вчинок».

Який із запропонованих вчинків можна назвати великодуш­ним, а який —ні:

Ви завжди ділитеся з другом усім смачним, що у вас є.

Ви заблукали у лісі та віддали останній кусень хліба своєму това­ришеві, хоч обидва ви були голодні.

Мати купила дочці цукерок. По дорозі зустріла бідне дитя та пригостила цукерками.

Мати довго збирала гроші на подарунок для своєї дочки, але від­дала усі гроші бідній дитині, яку зу­стріла біля воріт будинку.

Кожного ранку по дорозі до школи ви прибираєте із дитячого майданчика скло та сміття, щоб малюки не порізалися та не забруд­нилися.

Ви влаштували суботник та зібрали дітей з усього будинку, щоб прибрати дитячий майданчик.

Ви завжди вчасно годуєте сво­го собаку (кішку).

Ви завжди годуєте бездомних собак та кішок у дворі й навіть мо­жете віддати їм свій сніданок.)

Учитель.Кожному з нас хо­четься, щоб нас оточували лише доброзичливі люди. Хоча сьогодні бачимо навколо багато несправедли­вості, зла, насилля, але вірте, що все це мине. Як кажуть у народі, добро завжди перемагає зло. Щодня по­трібно примножувати добро. Дару­вати його хоч по краплинці всьому живому на землі.

Великий Ґете писав: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем — стати на коліна».

3-й учень. Зло потрібно перема­гати добром. Тарас Шевченко казав: «Раз добром нагріте серце — вік не прохолоне». Людина прийшла у цей світ робити добро. Доброта завжди є ознакою сили духа.

4-й учень. Ми щодня вітаємося: «Доброго ранку», «Доброго дня». Цим самим ми бажаємо людині, щоб день пройшов з добром. А ві­тання «доброго здоров’я!» — це по­бажання здоров’я — найдорожчого, що має людина.

5-й учень. Добре слово. До­бра дія. Тож і звертались одне до одного «добродій», тобто людина, яка творить добро, бо життя дане людині на добрі справи. Добро запам’ятовується надовго. Іноді на все життя.

(Гра «Словник ввічливих слів»:

Зазеленіє старий пень,

Коли почує… («Добрий день».)

Розтане навіть крижана глиба

Від слова теплого… («Спасибі».)

Якщо їсти більш несила,

Скажем мамі ми… («Спасибі».)

Заключне слово вчителя.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито.

Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

Щоби беріз пісні лунала до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг -

І кривда в нашу долю не поцілить.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Скропімо серце щире, нечерстве

Людського милосердя еліксиром,

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi